Уроки

7 кл.   Урок 22  

Тема: Фірмовий знак. Логотип

Мета: 

·         дати поняття про промислову графіку, її символіку, образність мови, компактність композиції;

·         навчити створювати графічні знаки( фірмовий знак, логотип);

·         удосконалювати навички володіння графічними техніками,  та вміння працювати в графічних техніках;

·          розвивати зорову пам'ять, зосередженість,увагу, естетичний смак

·          виховувати інтерес та прагнення до особистої творчості,

Оснащення:    

зоровий ряд: зразки етикеток, фірмових знаків; картки з різними видами графічних знаків; для учнів — альбом, графітовий олівець, фломастер, гелева ручка.

                                                      

 Хід уроку

I. Організаційний момент (перевірка готовності до уроку)

II. Актуалізація опорних знань

 З початку ІІ семестру ми з вами розпочали вивчати один із видів образотворчого мистецтва «Дизайн». Ми ознайомилися на попередніх уроках з промисловим дизайном, графічним дизайном.
  Ми проектували один із предметів промислового. Який це предмет? (подарункова коробка або упаковка).

  На  двох попередніх уроках ми виконували графічний напис на ………. (ескізі флакону духів та на листівці). 

III. Мотивація навчальної діяльності
 Зараз ми розглянемо промислову графіку, яка поєднує в собі промисловий дизайн та графічний дизайн.   До промислової графіки належать предмети, які призначені для промисловості, торгівлі, реклами.

Давайте тепер визначимо разом, які це предмети:

(асоціативний кущ «Промислова графіка»)

На всіх цих предметах ми можемо побачити якісь графічні малюнки та написи. Це фірмові знаки, логотипи.

IV. Вивчення нового матеріалу

Тема уроку : Фірмовий знак. Логотип

 Коли ми виходимо на вулицю, ми ніби поринаємо в світ образів, світ знаків. Вулиці рясніють рекламними щитами, вивісками магазинів. Кожне підприємство зацікавлене в тому, щоб споживачі купували та цінували його продукцію, могли відрізнити її від іншої. Саме тому підприємство розробляє свій фірмовий знак, який розміщується на етикетках, упаковках, вивісках, рекламних матеріалах.

Такий знак є на книжках, швейних виробах, посуді, парфумах, автомобілях…(демонстрація фірми знаків)

Відкрийте підручник на с.94

Розгляньте фірмові знаки з логотипами автомобільних фірм. Багато з них вам дуже відомі.

Ми бачимо досить прості, символічні малюнки. Детальніше розглянемо один із них.

(Демонстрація картки «Фірмовий знак»).

Крім малюнків ми бачимо слова. (картка «Логотип»)

Фірмовий знак і логотип разом утворюють фірмовий блок.

Завдання промислової графіки – доступно й стисло поінформувати споживача про товар з метою збільшення на нього попиту. Саме тому промислова графіка використовує знаки- символи. Що таке знаки-символи в декоративному мистецтві, ми вже знаємо (ескіз трипільської тарілки, писанки, ескіз рушника (див.с.94, внизу).

Мистецтво дизайнера полягає в компонуванні елементів, володінні природним відчуттям композиції, кольору.

(Розгляньте зразки туристичних логотипів. с. 95) Проаналізуйте особливості композиції туристичних логотипів з погляду симетрії, контрасту, масштабності.

V. Практична робота

Виконайте ескіз візитки, у якій будуть поєднані логотип і фірмовий знак.

(візитка туристичної фірми, візитка фірми по виготовленню екологічного пакування, візитка будівельної компанії)

1.       На візитці зображуємо форму майбутнього фірмового знаку.

2.      За допомогою зразків виконуємо графічний малюнок.

3.      Розфарбовуємо.

4.      Підписуємо візитку.

VI. Аналіз дитячих робіт

VIІ.Актуалізація набутих знань

·         Які завдання промислової графіки?

·         До якого виду образотворчого мистецтва вона належить?(дизайн)

·         Якщо разом поєднати логотип і фірмовий знак, то утворимо….(фірмовий блок)

VI. Підсумок уроку

 Виставка учнівських робіт, підведення підсумку — оцінка діяльності учнів на уроці.

VII. Домашнє завдання
Розглянути обкладинки та розвороти журналів, принести на наступний урок графічні матеріали, аркуші А 4.

Конспекти занятть гуртків образотворчого митецтва

Тема: Розробка ескізу сучасного костюму на базі різних стилів

Мета: сформувати ключові компетентності:

вміння вчитися: орієнтуватися в часі та раціонально його використовувати; самостійно розробляти ескізи сучасного одягу з урахуванням різних стилів моди; здійснювати самоконтроль і самооцінку;  роль мистецтва у житті;

громадської компетентності: усвідомлення своєї належності до соціально-культурного середовища; роль мистецтва у житті;

інформаційної компетентності: вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися довідковою літературою;

- міжпредметної естетичної компетентності: виявлення естетичного ставлення до мистецтва, світу в різних сферах діяльності людини; виявлення інтересу до різних стилів мистецтва;

- предметних мистецьких компетентностей: ознайомити учнів із поняттям дизайн, види дизайну, поглибити знання учнів про створення образу в одязі; сформувати уміння учнів самостійно інтерпретувати сучасну моду в єдності традицій і новаторства, розуміти їх зв’язки з соціальним і культурним середовищами, розвивати вміння розробляти ескізи одягу застосовуючи стилі мистецтва.

Техніка виконання: графічні техніки (простий олівець, кольорові олівці.

Оснащення :

Таблиці «Пропорції фігури людини», «Стилі мистецтва».

 Для учнів: Колоьорові олівці, гумка.

Терміни і поняття:

Елементи дизайну — частини або компоненти, які можна виділити і визначити в будь-якій візуальній композиції або творі мистецтва. Вони створюють структуру твору, і можуть нести безліч різних ідей. Елементами дизайну є: крапка, лінія, форма (фігура), рух, колір, візерунок, текстура, простір, текст, шрифт.

Дизайн одягу - моделювання та конструювання одягу. Продумуючи форму і крій, колірне рішення, підбираючи матеріали для сучасного одягу, дизайнер створює неповторний образ, що запам'ятовується.

Дизайнери моди (художник-модельєр) - це художники, які створюють нові фасони, аксесуари і предмети одягу.

Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — нетривале панування певного смаку в певній сфері життя чи культури.

Костюм (від італ. costume - звичай) - визначена систему предметів та елементів одягу, які поєднані єдиним замислом та призначенням, відображаючи соціальну, національну, регіональну належність, стать, вік та професію споживача.

Стилізація - це спрощення і декорування форми.

Стиль (з грец. stylus - паличка) - сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, які склалися в процесі творчої діяльності митця або у певного народу в певний історичний період

Хід заняття

1. Організація уваги учнів

- перевірка наявності учнів.

- перевірка готовності до заняття. (альбом, кольорові олівці, простий олівець, гумка).

2. Актуалізація набутого навчального матеріалу

Що таке мода? Які асоціації виникають у вас?

- дизайн (словникова робота);

- дизайнер, художник-модельєр(словникова робота);

- щось нове;

- індивідуальність;

- fashion.

Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — нетривале панування певного смаку в певній сфері життя чи культури.

Випереджувальне завдання

Яких художників-модельєрів ви знаєте?

- Коко Шанель, Поль Готьє, Олексій Залєвський, Сергій Єрмаков, Оксана Караванська, Лілія Пустовіт

3. Мотивація навчальної діяльності та проголошення теми

Сьогодні ми створимо ескіз одягу сучасної моди. А також виступимо в ролі людей, які професійно займаються розробленням одягу.

4. Вивчення нового матеріалу

Сучасні модельєри − люди, які творять моду, намагаються працювати так, щоб одяг, придуманий ними, завжди мав власне, неповторне обличчя і відрізнявся виразною стильністю.

Слово «стиль» (з грец. stylus - паличка) - сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, які склалися в процесі творчої діяльності митця або у певного народу в певний історичний період. У стилі завжди відбуваються короткочасні зміни, які називають модою.

Слово «мода» у перекладі з французької означає «міра, образ». Мода завжди відігравала значну роль у розвитку й формуванні одягу різних видів. Сучасна мода допускає поєднання найрізноманітніших стильових ознак. Єдина умова - відчуття міри. Вважають, що мода зародилась у XII - ХІП ст. її центром була та залишається столиця Франції - Париж. Кожна епоха має свій стиль, форму та традиційний вигляд вбрання. Чимало зробила для розвитку мистецтва костюма XX ст. Габріель Шанель - видатний художник-модельєр. Головним принципом її творчості стало спрощення форми одягу.

Повсякденні костюми Шанель приваблювали не лише професійною майстерністю, а й точністю пропорцій, зручністю форми, художнім смаком, простотою і чіткістю ліній. Костюм Шанель вирізнявся елегантністю та декоративністю. Саме тоді з'явилося гасло «Все є і нічого зайвого!».

Кожна людина прагне одягатися стильно, модно, красиво. В наш час рідко хто суворо дотримується одного стилю в одязі. Реалії життя не надають такої можливості. Але на роботу в офіс, до школи не одягнеш вечірнє плаття, або на офіційний прийом не з'явишся у подертих джинсах і майці. Давайте здійснимо маленький екскурс у непростий світ стилю.

У сучасному світі прийнято вирізняти чотири основні стилі: класичний, романтичний, спортивний та фольклорний, кожен з яких має свої особливі різновиди.

Класичний стиль (консервативний) - це стримана простота в лініях, лаконічність. Речі цього стилю приваблюють своєю високою якістю і добротністю матеріалів. Переважає ахроматична колірна гама або пастельні відтінки. Це вкрай не емоційний стиль, все в ньому дуже помірне.

Відсутні ультрамодні деталі. Довжина, ширина, об'єми та пропорції завжди середні, звичні для ока. 

Романтичний стиль в одязі покликаний створювати піднесений та витончений образ. У жіночому одязі для цього стилю властивим є використання рюшів, воланів, довгих суконь легкого крою. Для чоловіків у романтичному стилі характерні жилети, шийні хустки, сорочки з широкими рукавами та романтичні фасони капелюхів. Для стилю є властивим використання тканин із зображенням квітів та пастельна колірна гама.

Спортивний стиль відрізняється вільним кроєм одягу, що не обмежує руху. Такий одяг призначений для занять спортом та активного відпочинку. Це може бути також повсякденний одяг, стилізований під спортивний, що має атрибутику, притаманну спортивній формі. Цей достатньо яскравий і динамічний за своїм характером одяг відрізняється практичністю і зручністю.

Стиль casual - найпоширеніший і популярний стиль, який передбачає сучасний (модний) повсякденний, практичний і зручний одяг. Він може поєднувати в собі елементи інших стилів, але відмінною його рисою є комфортність і зручність. Цей стиль поділяється на підвиди: city casual (міський повсякденний), smart casual (елегантний повсякденний) і sport casual - це повсякденний стиль з елементами спортивного, але він не передбачає занять спортом.

Діловий стиль одягу. Основна ідея цього стилю полягає в тому, щоб одяг не відволікав увагу від ділових якостей співробітника. Одяг у діловому стилі має бути стриманим та елегантним, але при цьому, на відміну від класичного, діловий стиль схильний до модних тенденцій. Лінії, форми, силуети - все має бути чітким і визначеним.

Екстравагантніш стиль в одязі - дуже небезпечне стилістичне спрямування, що вимагає загостреного смаку та дизайнерської майстерності, оскільки може межувати з вульгарністю. Водночас екстравагантний стиль є рушієм моди. Екстравагантним може вважатися артистичний стиль, в якому творчі люди самовиражаються, прагнучи виділитися з натовпу. Для цього стилю характерні незвичайні фасони, використання асиметрії, помітні виразні акценти, нестандартні деталі та кричущі колірні поєднання.

Сафарі стиль з'явився в 60-ті роки минулого століття. Це переважно стиль для подорожей, який запозичив елементи тропічної військової уніформи. Характерною особливістю його є використання всіх відтінків пісочного кольору в одязі та безліч накладних кишень. Знаковим атрибутом сафарі стилю є світлий капелюх з невеликими полями.

Морський стиль одягу - це курортна класика. Характерні особливості - поєднання трьох кольорів: синього, білого і червоного. Смугаста тканина, матроський комір, вкорочена спідниця в складку (у жінок) та морська атрибутика в аксесуарах.

Стиль преппі (скорочення відpre-college - підготовчі навчальні заклади). Стиль багатих студентів елітних навчальних закладів. Йому притаманні елегантність, класика, дорожнеча та брендовість або гербова символіка одягу.

Фольклорний стиль (фолк стиль) - одяг, який стилізований під національний костюм. Ідея стилю полягає в тому, щоб не повністю копіювати національне вбрання, а лише запозичувати певні елементи, включаючи їх у сучасні моделі. Широко використовуються плетіння, клаптикова техніка, аплікації та різноманітна вишивка. Фолк стиль дуже зручний.

5. Самостійна практична діяльність учнів(20-30 хв.):

Перед виконанням практичної роботи згадайте етапи  побудови фігури манекенниці. Зверніть увагу на завищеність талії манекенниці, що допомагає передати стрункість її статури, та відтворення особливості ходи моделі на подіумі.

Бесіда з БЖД (1-2 хв.). Інструктаж «Правила користування олівцями».

Перед початком роботи.

1.Перевірити чи олівці готові до роботи, чи підстругані вони.

2. Покласти олівці до пеналу, щоб вони не котилися.

Під час роботи.

1.Олівці тримати на відстані 30 см від очей.

2. Використовувати їх за призначенням.

3. Для заточування використовувати лише підстругачки, а не леза чи інші гострі предмети.

4. Не допускати псування шкільного майна, не обмальовувати парти.

По закінченню роботи.

1.Покласти олівці до пеналу.

2. Прибрати робоче місце.

Дії у непередбачуваних ситуаціях.

1.Якщо гострий предмет потрапив у очі необхідно викликати лікаря, потерпілого попросити не рухатися.

2.Якщо пошкоджено шкіру і виникла кровотеча, то - промити водою, дезінфікувати рану та заклеїти її лейкопластиром.

6. Виконання практичного завдання

Давайте пригадаємо пропорції жіночої фігури , особливості створення ескізу в русі.

. Ескіз моделі одягу повинен відповідати вимогам:

бути зрозумілим;

бути естетично привабливим;

передавати справжні пропорції моделі.

Особливості ескізу моделі одягу

Засобом створення моделі є лінія, точка, пляма – це графічні елементи, які дозволяють створити любе зображення. Колір - важливий елемент при створенні одягу.

Стилізація - це спрощення і декорування форми.

Педагогічний малюнок

Необхідно продумати композицію малюнка на аркуші. Провести лінію вертикалі в центрі малюнка – висоту фігури. Відзначити на вертикалі вісім рівних відрізків, відповідних пропорціям тіла:

 (Демонстрація поетапного виконання вчителем (ескізи 1-4))

Закінчується робота детальним промальовуванням предметів, деталей і передачею кольору.

Виконання практичного завдання учнями.

7. Рефлексія

- Чи справилися ви із творчою роботою?

- Про що нове дізналися ?

- Чи виникали труднощі у виконанні роботи?

- Які елементи дизайну ми використали у роботі? (крапка, лінія, форма (фігура), рух, колір, візерунок)

8. Домашнє завдання.

- Дізнайтеся, як ще дизайнери використовують різні стилі увиготовленні колекцій ?

Проаналізуйте свій гардероб (мами, тата) – які стилі переважають?

Тема: Створення сучасного образу з використанням елементів українського вбрання різних географічних зон

Мета:

·​ познайомити учнів із складовими українського одягу, елементами українського вбрання різних географічних зон; художніми особливостями народного одягу, його обереговим значенням, важливим елементом матеріальної та художньої культури;

·​ навчити самостійно розробляти ескізи одягу з урахуванням традицій і сучасної моди;

·​ розвивати інтерес до українського народного одягу як складової части духовної культури українців; виявляти інтерес до духовних і моральних цінностей українського народу; розвивати вміння розробляти ескізи одягу з урахуванням традицій і сучасної моди.

·​ виховувати любов до українського мистецтва.

Обладнання:

·​ плакати « Український народний одяг різних географічних зон»,

·​ слайдові матеріали;

Хід заняття

І. Організаційний момент

Оголошення теми та завдань заняття.

ІІ. Мотиваційний аспект

Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Ця індивідуальність знайшла своє відображення і в традиційному народному одязі, який формувався протягом багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є його декоративна мальовничість, яка віддзеркалює високий рівень культури, володіння різними технологіями виробництва матеріалів та оздоблення.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Україна – колиска талантів, народного мистецтва Основні елементи українського одягу мають давньослов’янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі. Статусу національного символу український одяг набув у XVII – XIX ст. З того часу традиційний одяг українців став складатися з кількох комплексів – натільного, поясного, нагрудного і верхнього вбрання. Обов’язковою приналежністю комплексів були пояси, головні убори, взуття та прикраси, що сукупно створювали образ етнічного вбрання.

IV. Творча лабораторія

Узор вручну, широка планка,

Легенький запах ковили,

Моя сорочка вишиванка,

Вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки, степ, простори,

По лівій й правій стороні.

Червоно – чорні всі узори

мережив ряд на полотні.

Жіноча сорочка – належить до найдавнішого одягу наших предків. Білий колір – це найхарактерніша їх особливість.

Жіноча сорочка довша за чоловічу, шиється із двох частин(верхня до пояса – з тонкішого полотна, нижня з грубішого, коли вона зношувалася, її відпорювали і пришивали нову). У молодих жінок зазвичай сорочки були краще та щедріше розшиті. У літніх жінок сорочка була такою самою як, у молодиць, але вишивка була скромнішою, стриманішою.

Як шотландський кельт, грузинська черкеска чи індійське сарі, українська сорочка – вишиванка є знаковим національним одягом. Існує багато різновидів української сорочки : волинські, слобожанські, полтавські тощо. Але все ж є у них щось спільне, що усіхїх єднає.

Перш за все справжня сорочка шиється із саморобного полотна льняного чи конопляного. Полотно для буденних сорочок було грубішим, сірим, а для святкових – тонше, вибілене. Святкова сорочка обов’язково мала вишивку (тому вона і називається вишиванка).

Сорочка була провідником магічної сили, прихованої у людині, тому що безпосередньо облягала її тіло, оберігала від холоду і від злого ока. Вишивка також виконувала оберегову функцію, вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та поділ сорочки, щоб людина була захищена з усіх боків.

Сорочка, вишита матір’ю оберігала від зла, служила згадкою про рідний дім, нагадувала про тепло материнських рук і любов матері, яку вона вкладала у кожен візерунок, вишиваючи довгими вечорами.

Поверх сорочки жінки колись одягали в будень до роботи запаску, а в свято плахту і попередницю (фартух).

Запаска складалася із двох вузьких пілок вовняної тканини, яка прикрашалася тканим орнаментом, або вишивкою. Передню частину часто заміняв фартух із парчі, шовку.

Ще одним цікавим різновидом жіночого одягу є плахта. Плахта – святковий стегновий одяг із вовни. Плахта зовсім проста – це два полотнища, зшити до половини разом. Плахту перегинали через пояс таким чином, щоб зшита частина обгортала стан, а незшиті «крила», звисали з боків. Плахти, запаски та інше вбрання зазвичай підперезувалося крайкою – тканим, або плетеним поясом.

 Ще українські жінки поверх сорочки одягали різного роду безрукавки: керсетки (безрукавки з фабричної тканини),яка декорувалася вишивкою або аплікацією.

Кептар – хутряна безрукавка, яку носили і жінки, і чоловіки Карпат та Прикарпаття. Кептар завжди був дуже рясно прикрашений: вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

Стоїть смерічка на горі

В снігу, неначе в кептарі.

І ми до неї в гості йдемо –

Вона росте, і ми ростемо.

Кептарі увійшли до жіночого одягу в середині ХІХ ст. Верхній одяг у жінок складав – кожух – зимовий одяг із овечого хутра. Жінки носили і короткі кожухи, їх називали – кожушанками. Перевагу надавали – білим кожухам.

Ще один поширений вид одягу – був – свита – плащеподібний одяг

із саморобного сукна чорного або сірого кольору. Носили його в негоду. Свити й кожухи оздоблювалися вишивкою та аплікацією.

Жіноче взуття, типове як для Слобожанщини так і для Полтавщини – кольорові чоботи – чорнобривці, пізніше – високі шнуровані черевики. Бідніші носили постоли – м’яке селянське взуття, що робилося з одного шматка товстої, м’якої шкіри. Постоли стягувалися навкруг стопи за допомогою мотузки або шкіряного шнура.

Червонясте, променясте,

Розквітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько і мені…

Обов’язковим додатком до жіночого одягу було гарне намисто, яке прикрашало шию. Найбільш цінним вважались намиста із гранату, перлин, та коралів. Носили його і в будень і в свято. Та зовсім без намиста бути не можна, бо існує повір’я, що намисто оберігає дівчину від застуди.

Серед традиційних прикрас використовували і монети. Їх скріплювали між собою і носили разом із намистом. Називали їх дукатами.

Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру. Їх називали – ґердани. Ґердани – шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнам.

А волошок, маку скільки!

Материнка, сокирки,

І дзвіночки, й васильки –

Все нам добре на вінки.

Адже сам вінок – є найкращою оздобою голови української дівчини.

Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі»,бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, здоров’я береже. Всього в українському віночку – 12 квіточок. І кожна лікар, оберіг. У віночок вплітали різнокольорові стрічки. Кожний колір мав свій символ. (Дівчата по черзі чіпляють стрічки до віночка, який висить на дошці.)

Коричневий колір – символ землі – годувальниці.

Жовтий – символ сонця, хліба.

Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров’я.

Червоний – символ щирості, душевності.

Зелений – символ рослинного світу, молодості.

І насамкінець – найкращою оздобою голови жінки були парчеві очіпки, та хустки. Хустки прикрашали переважно геометричним орнаментом, а пізніше увійшов у моду і рослинний. Особливо ж були поширені різноманітні барвисті хустки.

Головним елементом, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка.

На заході вона доходила майже до колін і носилася поверх штанів.

Виріз горловини зав’язували на шнурок чи стрічку. На сході сорочка була коротша, забиралася у шаровари. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.

Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це – гачі – вузькі сукняні штани. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня – кріпилася на талії за допомогою шворки.

Гачі носили чоловіки Західної України.

А чоловіки Східної та Центральної України носили шаровари – дуже широкі штани, що їх переважно заправляли у халяви. Вважається, що їх привезли до України козаки зі східних походів.

Поверх сорочки чоловіки Карпат та Прикарпаття носили кептар хутряну безрукавку, яка    завжди   була оздоблена вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

А запорізькі козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів.

Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.

Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою.

Чоловіки Карпат носили шкіряні пояси – череси.

Черес – був зшитий уздовж із двох складених разом ременів таким чином, що мав усередині порожнину для грошей. До ременів кріпилися: кресало, протичка для люльки, підвішували до великого ременя складний ніж, металевий топірець.

Пояс у давнину також служив оберегом, своєрідним талісманом. Вважалось непорядним вийти на люди без пояса.

На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра.

В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з’явилося прислів’я « Без шапки, мов злодій ходить». Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви.

Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку.

Чоловіки Західної України носили капелюх – головний убір з товстої, м’якої тканини, прикрашений кольоровою стрічкою, пером півня, тощо..

Верхній одяг був такий, як і у жінок.

Свити і кожухи – шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією.

Використовуючи знання про елементи народного одягу різних географічних зон України, ви створите сучасний образ костюму.

ІV. Практична робота

1.Зображення фігури за допомогою шаблона.

2.Створення сучасного образу костюму, використовуючи елементи українського вбрання різних географічних зон.

3. Розфарбування.

V. Підсумок

Сьогодні на нашому занятті ми познайомились з традиційним народним костюмом – частиною нашої культури. Хочеться завершити заняття такими словами:

Невже тоді носили лиш для моди

Сорочки, і жупани, й кожухи?

У них – живе історія народу,

Його талант прекрасний і важкий.

І їх ні час, ні простір не порушать,

Нехай на порох зітруться роки!

У них живуть людські безсмертні душі,

Ті добрі чари легкої руки.